Історія кохання Віки і Віктора почалася як у казці. Вони зустрілися в бібліотеці, коли обидва прийшли за однією і тією ж книжкою. Це стало початком їхнього спілкування, яке поступово переросло у справжні стосунки. Віка дуже чекала на день весілля, але їй було сумно, що її батьки не побачать цього щасливого моменту — вони загинули в автокатастрофі багато років тому. Рік тому не стало і бабусі, яка була її єдиною опорою. Віка відчувала себе самотньою, аж поки в її житті не з’явився Віктор.
Все було готове до весілля, і Віка, у своїй весільній сукні, з нетерпінням чекала на нареченого. Однак несподівано зателефонувала подруга і повідомила страшну новину — Віктора більше немає. Під час випадкової зустрічі на вулиці до нього підійшли нетверезі молодики, спровокували бійку, і Віктор загинув. Віка не пам’ятала, як минули похорони — все здавалося туманом. А через деякий час вона почала відчувати нездужання. Виявилося, що вона вагітна — Віктор залишив їй частинку себе.
Коли Віка повідомила про вагітність батькам Віктора, вони не прийняли це до уваги. Їхня єдина дитина була мертва, і мати Віктора, охоплена горем, не була готова говорити з невісткою, яка так і не стала частиною їхньої родини. Віка народила хлопчика і вирішила самостійно його виховувати. Їй допомагали подруги та друзі Віктора.
Однак доля була немилосердною. Молоде життя Віки обірвалося несподівано — її серце раптово зупинилося вночі, хоча на здоров’я вона ніколи не скаржилася. Ніхто не очікував такого трагічного повороту подій. Залишився маленький хлопчик, якому було всього 5 місяців. Друзям Віки стало очевидно, що дитину не можна залишати в дитячому будинку. Вони зв’язалися з батьками Віктора та пояснили ситуацію.
Мати Віктора, вже трохи оговтавшись після горя, зізналася, що після похорону вона несправедливо образила Віку і соромилася просити вибачення. Тепер вона розкаялася і вирішила взяти на себе відповідальність за свого онука. Вона оформила опіку над ним, і цей маленький хлопчик став для неї променем радості у житті після втрати.