Катя не бачила батька вже 15 років, відколи він покинув її та матір, коли дівчинці було лише чотири. Ті часи були нелегкими, і мати бралася за будь-яку роботу, щоб Катя ні в чому не потребувала. Батько рідко зв’язувався – зазвичай лише на свята, та й то тільки телефоном. Одна з причин їхнього розлучення була пов’язана з бабусею Каті, яка не давала молодим спокійно жити. Після розлучення батько швидко знайшов нову жінку, з якою у нього народилися діти. Бабуся всю свою увагу присвятила новим онукам, залишаючи Катю поза своєю увагою та любов’ю.
Тепер, через 15 років, батько прийшов до них із дивним проханням: він хотів, щоб колишня дружина взялася доглядати за його матір’ю, яка через перелом стегна стала лежачою. Батько жив у бабусиній квартирі з новою родиною, але його дружина не збиралася доглядати стареньку. Віддати матір до будинку для літніх людей він вважав неможливим – совість не дозволяла. Він аргументував прохання тим, що мати Каті – професійна доглядальниця і могла б допомогти.
Катя, стоячи за стінкою, чула всю розмову. Її мати, хоча й не відмовила відразу, наголосила, що має іншу роботу і часу на догляд за паралізованою бабусею не буде. Колишній чоловік почав її дорікати, що вона забула все, що він колись зробив для неї та доньки, додавши, що Катя вже доросла й могла б допомагати, поки мати працює.
Катя не витримала й рішуче втрутилася:
— Забирайся звідси ти і твоя мати!
— Але це твоя бабуся! — обурився батько.
— А де вона була ці 19 років, як бабуся? Вона завжди нас з мамою зневажала, ти ж знаєш! І тепер ти приходиш з таким проханням? Іди геть!
Катя вчасно стала на захист матері, знаючи, що її м’який характер міг би змусити погодитися. Її рішучість дала зрозуміти батькові, що їм більше нічого шукати в її житті.