У мене серйозна проблема: я повинна вибрати між двома найважливішими людьми в моєму житті — моїм чоловіком і моєю сестрою. Розумію, що будь-яке рішення призведе до сварки або навіть розриву стосунків із кимось із них, але ситуація зайшла в глухий кут.
Моя сестра старша за мене на чотири роки. З дитинства вона часто заздрила мені, адже батьки приділяли більше уваги мені, як молодшій дитині. Попри це, я її дуже люблю. Однак, коли я почала зустрічатися зі своїм майбутнім чоловіком, ситуація тільки погіршилася. Вона відкрито демонструвала ревнощі й навіть у присутності батьків критикувала мого обранця.
Коли ми оголосили про заручини, вона заявила всім, що наш шлюб триватиме не більше року. Ми з чоловіком ставилися до цього поблажливо, розуміючи, що на той момент їй було 25, вона ще не знайшла свою половинку, а я в 21 уже виходила заміж.
Наше життя складалося добре. Спочатку ми жили з моєю свекрухою, але після її другого шлюбу вона переїхала, залишивши нам свою трикімнатну квартиру. Згодом мій дідусь подарував нам двокімнатну квартиру та купив ділянку в лісі, куди переїхав сам. Ми вирішили здавати обидві квартири в оренду, залишивши їх на випадок, якщо свекруха або дідусь повернуться.
Дохід від оренди — це близько 100 тисяч гривень щомісяця, що дуже допомагає нам забезпечувати сина, якому вже 10 років.
А ось у моєї сестри життя склалося інакше. Через рік після мого весілля вона поспіхом вийшла заміж за першого-ліпшого чоловіка. Він виявився ледарем і невдахою, але це не завадило їй народити трьох дітей. Їхня сім’я живе у тісній однокімнатній квартирі, купленій частково на материнський капітал, решту оплатили наші батьки.
Її чоловік працює на пів ставки, а сестра постійно сидить із дітьми. Наші батьки час від часу допомагають їм фінансово, але цього недостатньо. Я співчуваю їй і її дітям, але водночас злюся на їхню нерозсудливість.
Дізнавшись, що ми здаємо квартиру, сестра прийшла до нас і заявила:
— Ми тут подумали: переїдемо у вашу квартиру. Безкоштовно, звісно. Це ж тимчасово, поки знайдемо роботу.
Сестра вважає, що оскільки ми родина, то я зобов’язана допомогти. Вона вже почала збирати речі, не чекаючи на мою згоду.
Мій чоловік, дізнавшись про це, розлютився:
— Уявляєш, як вони зіпсують нашу квартиру? Я категорично проти!
Його аргументи цілком справедливі. Їхнє нинішнє житло вже в занедбаному стані, і ми ризикуємо втратити орендний дохід.
Сьогодні зранку сестра подзвонила й запитала, де купити коробки для переїзду. Очевидно, вона очікує, що я дам їй ключі від квартири.
Я не знаю, як сказати їй, що ми не можемо дозволити їм переїхати. Боюся також розчарувати батьків, адже у мами хворе серце. Водночас не хочу йти проти чоловіка.
Що мені робити? Як знайти рішення, яке не зруйнує відносини в сім’ї?