Вранці Настя прокинулася раніше за свого нареченого Олега і одразу пішла на кухню готувати сніданок. Вона знала, що Олег дуже любить сирники, тому старалася приготувати їх якомога більше, щоб він добре поснідав.
Коли Олег прокинувся, він одразу почав розмову про гроші, які Настя відкладала на весільну подорож. Сам він нічого не додавав до цієї суми, адже вважав, що краще відкласти кошти на купівлю нової квартири.
Квартира, в якій вони жили, дісталася Насті у спадок від покійної бабусі. Вона була старенька, але Настя любила це місце, адже саме тут пройшло її дитинство.
— Я подумав, що замість подорожі нам краще купити нову машину, — сказав Олег.
— А як же подорож? Я ніколи не була на морі, я так мріяла поїхати! — засмутилася Настя.
— Ну, в подорож можна й на дачу поїхати. На морі нічого особливого, я там був, — відповів Олег байдуже.
У цей момент у квартиру раптово зайшли родичі — майбутня свекруха зі своїм молодшим сином. Як виявилося, молодший брат Олега вступив до інституту, і від дому Насті йому було зручніше добиратися. Без згоди Насті родичі вирішили, що брат переїде до них.
Вони сіли за стіл і почали їсти гарячі сирники, які Настя щойно приготувала. Дівчина, відчуваючи безсилля й образу, зайшла до своєї кімнати. Вона сіла в бабусине крісло й заплакала.
Раптом їй здалося, що вона почула голос бабусі:
— Кохання — це турбота одне про одного. З весіллям краще не поспішати…
Настя зрозуміла, що бабуся мала рацію. Олег зовсім не зважає на її думки, розпоряджається її грошима і навіть квартирою, не питаючи дозволу.
Не вагаючись, Настя зателефонувала подрузі й попросила її забрати ключі у Олега. Сама ж зібрала речі, купила квиток на море і поїхала.
Перед від’їздом вона написала Олегу повідомлення:
“Весілля не буде. Моя подруга ввечері забере ключі від квартири”.
Після цього Настя вимкнула телефон, щоб ніщо не заважало їй насолоджуватися морем і свободою.