З самого дитинства Лізу батьки надто балували. Вона була молодшою дитиною в сім’ї, довгоочікуваною, тому їй дозволяли абсолютно все. Я старша за Лізу на сім років, і мене виховували зовсім по-іншому. У мене були обов’язки по дому, за погані оцінки мене лаяли. Ліза ж нічого не робила, але отримувала все, що тільки бажала. Вона погано вчилася, мала легковажний характер і була дуже егоїстичною. Вона не цінувала того, що для неї робили батьки, а лише з кожним роком вимагала більше. Якщо хтось намагався їй у чомусь відмовити, це завжди закінчувалося істериками та сльозами.
Після школи я переїхала до столиці й вступила до університету. З рідними я спілкувалася на відстані, бо так було спокійніше. Закінчивши університет, я знайшла гарну роботу й там познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком. Після року стосунків ми офіційно одружилися й взяли квартиру в іпотеку.
Тим часом настав час Лізі вступати до університету. Вона вирішила не відставати від мене й теж обрала столичний виш. Однак, на відміну від мене, на бюджет вона не вступила, тому батькам довелося оплачувати її навчання. Жити в гуртожитку Ліза відмовилася, бо вважала, що це не для неї, і попросилася до мене. Я не була в захваті від цієї ідеї, але погодилася — все-таки рідна сестра.
З самого початку все пішло шкереберть. Ліза не звикла щось робити вдома, тому навіть посуд за собою не мила. Я стала нянькою для вісімнадцятирічної дівчини. Вона харчувалася за наш рахунок, не прибирала за собою й навіть розкидала речі по квартирі. Але це були дрібниці порівняно з тим, що сталося далі.
Я помітила, що Ліза стала надто люб’язною з моїм чоловіком. Спочатку я думала, що це лише моя уява. Але одного разу я зайшла додому й почула голос сестри:
– Вадиме, чим я гірша за Надю? Чому ти спиш із нею, а мені відмовляєш? Я ж красивіша!
Її голос був наповнений істерикою. Я просто застигла на місці, не вірячи своїм вухам. А потім узяла перше, що попалося під руку — це була парасолька — і пішла розбиратися.
У вітальні я побачила Лізу в червоній білизні, без жодного іншого одягу, яка намагалася чіплятися до мого чоловіка. Я на емоціях кілька разів шльопнула її парасолькою, а потім у цій же білизні виставила за двері.
Що було далі, я не знаю. Батьки подзвонили й почали висловлювати мені претензії, але я не відчуваю за собою провини. Я прийняла Лізу у своєму домі, терпіла її безлад і зневагу, а вона натомість вирішила спокусити мого чоловіка!