**Майбутній зять нам сподобався, але після знайомства з його матір’ю ми зрозуміли, що доньці краще триматися від них подалі**
Донька прийшла до нас із чудовою новиною: вона хотіла познайомити нас зі своїм хлопцем Юрою. Вони вже два роки разом, і він збирався зробити їй пропозицію. Ми з чоловіком дуже зраділи та почали ретельно готуватися до зустрічі. З самого ранку прибрали квартиру, купили продукти, приготували смачні страви. До вечора все було готове, і ми з нетерпінням чекали гостей.
Але донька прийшла не лише з Юрою, а ще й із його матір’ю. Вона, мабуть, не попередила нас, щоб ми не хвилювалися. Але ми подумали: що ж, так навіть краще – одразу познайомимося з майбутніми родичами.
Коли всі сіли за стіл, новоспечена сваха відразу почала нас розпитувати. Де ми з чоловіком працюємо, скільки заробляємо… А потім перейшла до «пропозицій»:
– Ви ж можете влаштувати Юру на роботу? Але не простим працівником, а на керівну посаду.
Чоловік розгубився, не знаючи, що відповісти. Тоді я вирішила взяти ініціативу у свої руки:
– Ми подумаємо, що можна зробити. Все ж у Юри інша освіта… До речі, а ви де працюєте, яка у вас освіта?
Сваха махнула рукою:
– Ой, навіщо говорити про мене? Давайте краще про молодих! Де вони після весілля житимуть? У мене ж однокімнатна квартира, тож це одразу відпадає… – вона обвела поглядом нашу трикімнатну квартиру й підсумувала: – Тут їм точно не буде тісно!
Я пояснила, що ми з чоловіком планували купити доньці окреме житло. І тут сваха наче ожила, радісно підняла келих і сказала:
– Ну, якщо так, то весілля точно буде!
Її реакція залишила в мене неприємний осад. Чоловік теж помітив її нахабство. Вона не розповіла нічого про себе, зате про нас дізналася все, що хотіла.
Ми не стали говорити нічого доньці – вона була такою щасливою. Юра здавався хорошим, спокійним хлопцем, але дуже мовчазним. Його мати говорила за двох.
### **Сваха хотіла урвати собі шматок**
Настав час купувати квартиру для доньки. Як тільки сваха дізналася про це, одразу подзвонила:
– Ви що, купуєте до весілля? Треба ж після! Щоб квартира була на обох – і на моєму Юркові теж!
– А чому це ми повинні витрачати свої гроші, щоб оформити квартиру на когось, окрім доньки? – відповіла я. – Ми купуємо її лише для неї.
– Це ж неповага до мого сина!
– У такому разі ми запишемо квартиру на мене, а після передамо її у спадок доньці.
Сваха не витримала:
– Якщо так, то весілля не буде!
### **Розрив, про який ніхто не пожалкував**
Донька деякий час сумувала, але не довго. Вона швидко зрозуміла, що Юра – мамин синочок, який навіть не спробував її захистити.
Добре, що вони не одружилися.