З чоловіком ми прожили разом 15 років у гармонії та взаєморозумінні — до того дня, коли я побачила в його телефоні листування з іншою жінкою. У той момент усе змінилося. Коли чоловік зайшов до кімнати й побачив мене з його телефоном у руках, він миттєво зблід. Голос тремтів, він заїкався, не знаючи, що сказати…
Я ж не влаштовувала скандалу. Натомість вирішила дізнатися про його коханку якомога більше. Незабаром з’ясувала, що вона заміжня, має троє дітей, а її чоловік — успішний бізнесмен. Версія про те, що вона зазіхнула на наші гроші, відпала сама собою.
Я вирішила діяти хитро. Дізнавшись контакти її чоловіка, я зателефонувала йому й запропонувала зустрітися в кафе. Він виявився інтелігентним і вихованим чоловіком. Вислухав мене уважно, після чого пообіцяв, що розбереться. Того ж вечора він повернувся додому й поговорив зі своєю дружиною. Вона навіть не стала заперечувати, визнавши все. Чоловік мовчки зібрав її речі та виставив за двері.
А наступного дня додому повернувся мій чоловік.
Переляканий, він опустився переді мною на коліна й благав вибачення. Але в моєму серці вже не було місця для прощення. Я лише холодно подивилася на нього й вказала на двері.
Минуло пів року. Одного дня мені зателефонував чоловік тієї самої жінки й знову запросив мене до кафе. Ми зустрілися за чашкою кави, і він зізнався, що закохався в мене ще під час нашої першої зустрічі.
Згодом ми одружилися, і тепер у нас щасливе життя. Час від часу я зустрічаю свого колишнього на вулиці — і це викликає в мене змішані почуття. З одного боку, смішно, а з іншого — шкода його. Він тепер нікому не потрібен, навіть, схоже, тій самій коханці.