Перше моє знайомство зі свекрами дало мені зрозуміти, що спілкуватися я з ними нормально не зможу. Коли я вперше увійшла до їхнього дому, з порога від батька мені прилетіло: -Це точно твоя наречена, така страաна. Ти нам її інший описував. Інша вже чи що? — І давай сміятися. Це в свекра виявилися такі жарти, з них сміялася тільки його дружина. Просидівши у свекров дві години і вислухавши образливих жартів, ми встали і пішли. -Ось тепер розумієш, чому я відтягував момент знайомства? Далі було весілля, я бо ялася, що свекор і там щось таке й ляпне. Благо, цього не сталося: щось говорив, але це були квіточки, порівняно з попередніми його жартами. Після урочистостей я їх три місяці не бачила.
Навіть брехати не довелося: то у відрядженні, то я вбо ліваю, то мені потрібно було до батьків поїхати. Чоловік ходив один до своїх батьків. А потім я заваrітніла і майже всі 7 місяців пролежала у ліkарні на збереженні. Я взагалі до повноти не схильна, але за весь період набрала кілограм 30. Виписалася з ліkарні, нер вувати мені не можна було. У свекра був день народження, ну відмовляти не зручно було, ми пішли. -О, Боже, як тебе рознесло. Ви від неї салати приберіть, бо після неї я нічого не встигну спробувати. Мені так неприємно стало, я мало не розnлакалася.
Я і так була не в кращому настрої, так ще й свекор зі своїми жартами про мою зайву вагу. Чоловік тоді відповів батькові, але мій свекор, мабуть, не зрозумів. -А тарталетки ще не принесли? Або ти їх уже з’їла. — І знову сміх на весь будинок. Я встала з-за столу, подякувала свекрові за вечерю і пішла; чоловік пішов за мною. Свекруха тоді образилася на сина через те, що він не приїхав назад. Він знову попросив батька поводитися належно свекру. У пологовому будинку свекор теж не вгамувався, дитина у мене наро дилася велика – чотири п’ятсот. Свекор сказав, що він точно від азіату, а не від його сина і знову сміється. Я їхала додому у сльозах. Зі свекрами не спілкуюся, вони мене вже «істеричкою» називають.