Тетяна та Сергій уже два роки жили разом. Притерлися, звикли один до одного і вирішили, що час вже і відносини оформити і своє житло придбати в іпотеку. Турбот одразу ж навалилася купа. І, напевно, молоді самі б все вирішили. Але втрутилася Світлана Семенівна, Олегова мати. Вона висунула умову, що квартира має бути оформлена у одноосібну власність сина. Тетяна з Сергієм вирішили, що треба зібрати рідню, обговорити ситуацію і розставити всі крапки над «i». Щоб не залишилося жодних недомовок, які можуть у майбутньому, тим чи іншим способом завдати шкоди сімейному щастю.
– Я вважаю, що квартира має бути оформлена на нас двох, – почала Тетяна. – Підтримую, – сказав Сергій, – оплачувати все одно будемо разом. — Та зрозумійте ви, — обурилася Світлана Семенівна, — у Сергія вже зараз зарплата втричі перевищує зарплату Тетяни. Адже коли народяться малюки, і Таня вийде у відпустку для догляду за дітьми, то моєму синові доведеться оплачувати квартиру поодинці. А якщо діти підуть один за одним? Адже тоді Таня з декрету вийде років через шість. А за цей час Сергій якщо і не закриє іпотеку повністю, то вже напевно левову частку сплатить. Хіба такий сценарій виключено? Ні. А тепер уявіть, що квартира записана на двох, а через сім років вони надумали розлучитися, що тоді дістанеться моєму синові? А нічого. Оскільки 3/4 квартири відійдуть Тетяні з дітьми. Хіба це слушно? А якщо вони не надумають розлучатися, то на кого записано квартиру, жодного значення не має.
— Значить, Світлано, — вступила в розмову бабуся Тетяни, — ти виходиш із правила: «Сподівайся на краще, але будь готовий до гіршого»? Ну що ж, я згодна з тобою. Тому, зі свого боку, ті два мільйони, що я готувала як подарунок на весілля молодятам, я зараз переведу на одноосібний рахунок Тетяни. — Які два мільйони?! — Здивувалася мати нареченої. — А я свою трішку продала і купила собі однокімнатну квартиру. Ось різниця і становила два мільйони. Мій подарунок онучці. Світлана Семенівна завмерла з відкритим ротом. Тільки очима плескала…