Коли я народила, перші дні були справжнім випробуванням. Донька постійно плакала, не давала мені спати, а чоловік через часті відрядження не міг бути поруч. Одного разу, повернувшись додому з донькою після візиту до поліклініки (на той момент їй не було і місяця), я виявила вдома несподіваних гостей — молодшого брата чоловіка, 18-річного Владика. Він приїхав до нашого міста вчитися, і його мама вирішила поселити його у нас. Мені було неприємно, що мене ніхто не спитав, але я вирішила не створювати конфлікт із цього приводу, бо вважала, що це тимчасова ситуація. Якби ж я тоді знала, що мене чекає далі…
Наступного ранку о 7 годині мене розбудив Владик. Донька тоді прокидалася кожні дві години, тому я була вкрай втомлена й мені конче треба було відпочити.
– Машо, я голодний, приготуй щось, – почувся його голос.
– У морозилці є пельмені, в холодильнику — яйця, можеш приготувати собі омлет або є каша поруч із плитою, – відповіла я, накрившись ковдрою.
– Я не вмію готувати. Давай, вставай! – почула я у відповідь.
Від цих слів мене охопила злість.
– Вийди з моєї кімнати! – вигукнула я. – Тебе не вчили стукати?
Влад пішов, але через пів години повернувся:
– Мама сказала, що ти мене нагодуєш.
Цього дня він неабияк потріпав мені нерви. Я стримувала себе, але це ставало дедалі важче. Щоранку я просила його стукати перед тим, як заходити до моєї кімнати, але щоразу він вривався без попередження зі словами: «Є що поїсти?».
Одного разу, коли я годувала доньку грудьми, Владик знову увійшов без стуку і просто стояв, дивлячись на нас. Тоді мене остаточно прорвало. Невдовзі після цього зателефонувала свекруха:
– Як ти можеш так себе поводити? Я не очікувала від тебе такого, Машо! Вибачся перед Владиком, ти його образила.
Але я не втрималася й нагадала свекрусі про всі витівки її сина: як він називав мою доньку “личинкою”, як будив мене щоранку без стуку, як заважав мені спати навіть більше, ніж моя власна дитина.
Наступного дня повернувся чоловік із відрядження, вже знаючи про ситуацію — мати встигла розповісти йому свою версію подій. На щастя, чоловік чудово розумів, яким нахабним може бути його брат. Ми разом вирішили, що час передати Влада назад до його матері, і нарешті змогли насолоджуватися своїм повноцінним сімейним життям без сторонніх.