Я прожила з чоловіком п’ять років, після чого ми розлучилися. Після цього я пообіцяла собі більше ніколи не виходити заміж. Шлюб для мене став справжньою каторгою. До нього я була успішним адвокатом. Одного разу, на одному із судових засідань, я познайомилася з чоловіком, з яким згодом почала зустрічатися. Незабаром ми почали жити разом, і через рік я завагітніла. Це було несподівано, але я вирішила народити. Вагітність проходила добре, проте з часом я помітила, що чоловік почав дратуватися без причини. Спочатку він міг різко смикнути за руку чи кричати на мене.
Коли я народила здорового і чудового хлопчика, все стало ще складніше. Дитина була дуже спокійною, і мені здавалося, що я зможу легко поєднувати роботу з доглядом за сім’єю. Однак одного вечора чоловік сказав, що більше не хоче, щоб я працювала. Він вимагав, щоб я залишила роботу і залишалася вдома, виховуючи сина, доки той не підросте. Інакше він погрожував забрати в мене дитину і розлучитися зі мною. Він говорив різко і грубо, і у мене не було іншого вибору, як погодитися. Я залишила роботу заради збереження сім’ї, але це рішення нічого не змінило.
Чоловік продовжував чіплятися до мене через дрібниці: чому не вимита тарілка, чому не погладжена сорочка. Спочатку він просто кричав, але згодом почав піднімати на мене руку. Він забрав у мене телефон, відключив інтернет і замкнув нас із сином у домі, щоб я не змогла нікуди піти. Я зрозуміла, що більше не можу терпіти це життя, і вирішила втекти.
Мої свекри стали моїми рятівниками. Одного разу вони несподівано прийшли до нас у гості і побачили мене в синцях. Я все їм розповіла і попросила допомоги. Свекруха допомогла зібрати мої речі, а свекор відвіз мене з сином до сусіднього міста, звідки ми вирушили ще далі. Я швидко знайшла новий дім і влаштувалася на роботу. Свекри пообіцяли розібратися зі своїм сином, адже, за їхніми словами, вони не виховували його таким тираном.
Тепер мій колишній чоловік відповість за свої вчинки, а я безмежно вдячна свекрам за те, що не залишили мене у скрутну хвилину.