Собаки не було ніде. У передпокої панував повний хаос: лампа вимкнена, біля стіни валялися зім’яті ковдри. У вітальні телевізор гудів на повну гучність, а всюди розкидані іграшки та одяг. На кухні в раковині височіли гори брудного посуду, залишки сніданку лежали на столі, холодильник був відкритий навстіж, корм для собаки розсипаний по підлозі, під столом лежало бите скло, а біля дверей з’явилася купка піску.
Чоловік кинувся нагору, обережно переступаючи через іграшки та купи одягу, шукаючи свою дружину. Він почав хвилюватися, чи не захворіла вона або чи не сталося щось серйозне. Підходячи до ванної, він побачив, як по підлозі витікає вода. Усередині ванної кімнати панував повний безлад: мокрі рушники, мило, піна, іграшки розкидані по підлозі, а метри туалетного паперу зім’яті у купу. Зубна паста була розмазана по стінах і дзеркалах.
Він поспішив до спальні і побачив свою дружину, яка, згорнувшись калачиком, лежала в ліжку в піжамі та читала книгу. Вона подивилася на нього, усміхнулася і запитала:
— Як пройшов твій день?
Чоловік, виглядаючи розгубленим, запитав:
— Що тут сталося?
Дружина знову усміхнулася і сказала:
— Ти щодня після роботи питаєш мене, що я робила сьогодні?
— Так? — запитав він недовірливо.
— Ну ось, — відповіла вона. — Сьогодні я нічого не робила!