Сервіс, у якому Костянтин працював таксистом, переживав нелегкі часи. Перед керівництвом постало непросте рішення: скоротити кількість працівників або зменшити їм робочі години. Щоб не ображати нікого, обрали другий варіант.
Костя, не бажаючи, щоб сім’я відчувала труднощі, знайшов собі підробіток. Він швидко потоваришував із таксистами, які працювали на вокзалах, чекаючи на туристів. Костя працював практично цілодобово, без жодної вільної хвилини, адже розумів, що це заради добробуту родини.
Одного разу йому довелося підвезти пару, яка змусила його замислитися. Чоловік і жінка сіли в машину. Хлопець був високим брюнетом із світлими очима, а дівчина — стрункою світловолосою красунею з милою посмішкою. Спочатку Костя подумав, що вони чудова пара, але їхня розмова викликала у нього сумніви.
Як з’ясувалося, дівчина зраджувала своєму чоловікові, а вони прямували до квартири її супутника. Костя слухав це і раптом задумався: уже два місяці він майже не буває вдома, а його дружина Саша останнім часом почала більше уваги приділяти собі — фарбується, укладає волосся. Для кого вона це робить, якщо його майже немає поруч?
Виконавши замовлення, Костя зрозумів, що більше не має бажання працювати того вечора, і вирішив повернутися додому раніше. Це було вперше за два місяці.
— Ого, милий, ти сьогодні так рано! — здивувалася Саша, витираючи руки рушником.
— Захотів і повернувся. Чому ти така здивована? — холодно відповів Костя.
— Щось сталося? Проблеми на роботі? — схвильовано запитала дружина.
Костя вирішив поговорити відверто. Він висловив свої сумніви та навіть згадав слова їхнього сина Гриші, який сказав, що мама нещодавно прийшла додому пізніше звичайного.
— Невже ти мені не довіряєш? — з усмішкою запитала Саша. — Ти ж бачив, як я останнім часом стараюся виглядати краще.
— Помітив, — відповів Костя.
Саша взяла його за руку й пояснила:
— Усе це для тебе. Я хочу, щоб ти пишався мною. А того разу я затрималася, бо заносила подарунок подрузі. Ти ж знаєш, ми мали йти на її день народження, але тобі було ніколи, а я не хотіла залишатися довго. Тому вручила подарунок і повернулася додому.
Кості стало соромно за свої підозри. Він згадав, як багато працює його дружина вихователькою, і зрозумів, що її робота також непроста.
— Може, ти залишиш цей підробіток? — зі сльозами на очах попросила Саша. — Я дуже хвилююся за тебе.
— Давай так: я спочатку візьму собі один вихідний на тиждень і перестану їздити по районах. А далі подивимося, — відповів Костя.
Того вечора Костя усвідомив, що шлюб — це союз, побудований на любові, довірі й підтримці. Він зрозумів, що чужі проблеми — це лише їхня справа, а в його родині все добре.
Вечір завершився сімейною вечерею, яка розпочалася з читання твору маленької Лізи, за який вона отримала найвищу оцінку. Костя дивився на свою родину й відчував, що найкращим подарунком у житті є ті, хто поруч із тобою.