Дружина прокинулася і помітила, що чоловіка поруч немає. Вирушила на кухню, і раптом почула, як він із кимось розмовляє. А далі… те, що сталося, викликає мурашки по шкірі.

Advertisements

Останнім часом чоловік Віри став поводитися незвично. Він годинами сидів наодинці — у машині, припаркованій біля під’їзду, на балконі чи навіть у туалеті. І весь цей час його телефон був у руках. У Віри закралося підозріння, що у Сергія з’явилася інша жінка. Вона майже була впевнена в цьому, але водночас не хотіла вірити, адже любила його безмежно.

Сергій завжди обіймав її уві сні, міцно притискав до себе. Але цього разу Віра прокинулася від незвичного відчуття його відсутності.

– О ні! – вигукнула вона й побігла у вітальню.

Віра побачила, як Сергій стоїть на балконі, прикривши двері, і розмовляє з кимось телефоном. Вона тихо підійшла ближче, щоб підслухати.

– Ти хочеш, щоб я просто так сказав дружині, що їду до Мелітополя? – почувся голос Сергія.

Віра, прикривши рот руками, щоб не закричати, побігла назад до спальні й сховалася під ковдрою. За кілька хвилин Сергій повернувся, ліг поруч і, як завжди, обійняв її. Але цього разу Віра не відчула звичної теплоти його дотиків.

На ранок, коли Сергій пішов на роботу, Віра зателефонувала сестрі й розповіла про свої підозри.

– Ти розумієш, що відбувається? – емоційно кричала Віра у слухавку.
– Вір, а ти сама розумієш? – спокійно відповіла сестра.

Ці слова змусили Віру замислитися. Вона почала аналізувати, з ким Сергій міг розмовляти вночі і чому він мав їхати до Мелітополя. Може, у нього коханка на відстані? Але це здавалося їй безглуздим.

Увечері, коли Сергій повернувся, Віра вирішила поговорити прямо:
– Скажи чесно, з ким ти говорив цієї ночі? Не бреши. Очисти свою совість… і мою також.

Сергій виглядав здивованим, але завжди був чесним із дружиною. Саме тому Віра не могла повірити, що він здатний її зрадити.

– Шість років тому, коли я жив у Мелітополі, я зустрічався з дівчиною, – почав Сергій. – Ми були разом недовго, але вона народила доньку… від мене. Нещодавно її не стало, а її мати більше не може справлятися з онукою.

Після цих слів у кімнаті настала тиша. Віра раптом ніжно взяла Сергія за руку й тихо сказала:

– Ми разом про неї подбаємо. Вона не буде самотньою. У нас буде повноцінна сім’я: я, ти і наша донька.

Сергій із вдячністю подивився на Віру, а вона зрозуміла, що їхня любов здатна подолати будь-які труднощі.

Advertisements