На моє 18-річчя батьки організували велике свято, на яке запросили багато друзів і близьких родичів. Серед запрошених була й моя бабуся Оксана, яка вже 12 років працювала в Ізраїлі. За цей час вона приїжджала додому дуже рідко — лише близько п’яти разів. Її візити були короткими, адже вона весь час економила гроші, щоб більше заробити.
Моя бабуся поїхала за кордон через непрості обставини. Дідусь зовсім не хотів працювати, захопився алкоголем, і зараз його часто можна побачити напідпитку. Напевно, бабусі набридло тягнути все на собі й жити в злиднях. До того ж, моя тітка Варвара завагітніла і не мала грошей, щоб забезпечити майбутню дитину. Усе це змусило Оксану ухвалити важке рішення — поїхати на заробітки за кордон.
Свято відзначали у ресторані за містом. Ми замовили столик просто неба, і всі гості почали сходитися, вітати мене, дарувати подарунки. Бабуся трохи запізнювалася, але ми вирішили чекати її, перш ніж сідати за стіл. І ось вона з’явилася.
Її вигляд мене приголомшив. У свої 43 роки вона виглядала на 30: красива, струнка, з пружною шкірою та сяючою усмішкою. Це було несподівано, адже чотири роки тому, під час останнього візиту, вона виглядала втомленою і змученою. А зараз перед нами була зовсім інша жінка.
Свято минуло чудово. Було багато привітань, теплих слів і подарунків. Бабуся вручила мені свій подарунок останньою. Вона подала мені маленьку коробочку й попросила відкрити її одразу. Усередині були ключі від машини. Я була вражена, як і всі присутні. Подякувавши їй, я помітила, що вона швидко попрощалася й пішла.
Після її відходу я чула різні розмови. Люди дивувалися її щедрості й тому, що вона навіть не залишилася на святі. Наступного дня я вирушила в салон краси, щоб зробити зачіску для фотосесії, яку подарували подруги. У салоні я побачила бабусю. Вона чекала своєї черги на педикюр і, помітивши мене, попросила почекати її, бо хотіла познайомити мене з кимось.
Коли процедури закінчилися, бабуся вивела мене на вулицю до машини, що стояла неподалік. У ній за кермом сидів привабливий і статний чоловік.
— Це Ной, — представила бабуся. — Ми разом уже чотири роки.
Вона світилася від щастя, і я почала розуміти, що стало причиною її нового вигляду. Поруч із Ноєм вона розквітла, стала життєрадісною і впевненою. Ми поїхали разом до кафе, і я спостерігала, як бабуся посміхалася поруч із ним. Це була щаслива, забезпечена жінка, яка вперше відчула справжнє щастя.
Оксана попросила не розповідати про Ноя іншим родичам, і я погодилася. Це була її справа. У той момент я зрозуміла, що вона залишила позаду злидні, складні роки з моїм дідусем, постійні хвилювання і біль. Вона знайшла своє щастя і нарешті могла жити для себе.
Я щиро радію за неї. Вона заслужила цей новий етап у житті більше, ніж будь-хто інший.