Костя, залишившись у місті, вирішив скористатися можливістю, поки його дружина Олена була на дачі. Він був переконаний, що його маленькі пригоди з незнайомкою залишаться таємницею, адже, на його думку, він тримав усе під контролем. Вечори, проведені з нею, здавалися йому нешкідливою розвагою.
Олена несподівано повернулася додому раніше, ніж планувала. Втомлена, але щаслива після кількох днів відпочинку й підготовки до народження їхньої дитини, вона одразу помітила зміни в поведінці Кості. Він став нервовим, уникав розмов і постійно поглядав на телефон.
Олена вирішила нічого не казати, лише загадково усміхалася, спостерігаючи за чоловіком. Через кілька днів вона запропонувала повечеряти разом в улюбленому ресторані. Костя здивувався, але погодився, вважаючи це нагодою зміцнити стосунки й відволікти Олену від можливих підозр.
У ресторані все було ідеально: затишна атмосфера, смачна їжа, теплі розмови. Олена виглядала спокійною й щасливою. Але раптом вона дістала з сумочки конверт і поклала його перед Костею.
— Що це? — запитав він, відчуваючи, як серце починає прискорено битися.
— Відкрий, — коротко відповіла Олена.
Костя розгорнув конверт і побачив фотографії, на яких був з тією самою жінкою, з якою проводив час під час відсутності Олени. Його обличчя зблідло.
— Олено, я… це не те, що ти думаєш…
— Костю, не старайся, — перебила його дружина. — Я знала про все ще до поїздки. Просто хотіла побачити, як далеко ти зайдеш.
Костя не знаходив слів. Але найгірше було попереду.
— До речі, — спокійно продовжила Олена, — я теж не сиділа без діла. Пам’ятаєш мого друга дитинства Максима? Ми зустрілися минулого тижня. І знаєш що? Він радий допомогти мені виховати нашу дитину.
Костя застиг, не в змозі сказати ні слова. Він зрозумів, що відтепер його життя більше ніколи не буде таким, як раніше.