Катя вже п’ять років поспіль носила одне й те саме пальто. Вона навіть соромилась з’являтися в ньому перед колегами на роботі. Пальто давно втратило свій вигляд: тканина зносилася, колір вицвів, а сама річ виглядала далеко не презентабельно.
Катя відкладала всі свої заощадження, але грошей катастрофічно не вистачало. Треба було сплачувати кредит, комунальні послуги, а на їжу залишалося зовсім мало. Вони з чоловіком, Колею, майже щодня їли макарони.
– Знову ці кляті макарони? – невдоволено пробурчав Коля.
– У мене просто немає грошей, щоб купити щось краще, – сумно відповіла Катя.
– Це тому, що ти всі гроші на свої салони краси витрачаєш! Я ж і так тобі всю зарплату віддаю!
Катя з сумом подивилася на свої руки – ні про який салон краси навіть не йшлося. Вона давно не могла дозволити собі навіть звичайний лак для нігтів.
– Ти віддав зарплату три тижні тому, – з гіркотою відповіла вона. – І вона вся пішла на продукти.
Щоб не провокувати сварку, Катя цього разу купила курку, витягнувши гроші зі своїх заощаджень, які відкладала на нове пальто. Проте Коля навіть не оцінив цього жесту. Він демонстративно пройшов повз кухню і зачинився в кімнаті. Згодом Катя випадково почула телефонну розмову, з якої зрозуміла, що Коля тепер харчується у своєї мами.
На роботі начальник став помічати, що Катя часто виглядає розгубленою, все валиться з рук.
– Катерино, що з вами? Вам, можливо, потрібна відпустка?
Катя не витримала і розповіла все.
– У нас є гуртожиток від підприємства, – сказав начальник. – Платити треба небагато, подумайте над цією пропозицією.
Катя поверталася додому пішки, розмірковуючи над почутим. Проходячи повз дорогий ресторан, вона побачила у вікні свого чоловіка, який сидів із колегою. Її серце стиснулося, і вона вирішила підійти ближче, щоб почути їхню розмову.
– Дружина вже дістала зі своїми макаронами, – говорив Коля. – Хай сама їх їсть. Не розуміє, що я звик до нормальної їжі, а не до цієї дешевизни.
– А вона знає, що тобі зарплату підвищили? – запитав його колега.
– Та навіщо їй це знати? Нехай живе у своїй бідноті. Вона й так всю зарплату спускає на мій кредит. Їй і так нічого не лишається витрачати.
– А раптом вона піде від тебе?
– Куди вона піде? Кому потрібна така сіра, як миша?
Ці слова були останньою краплею. Катя не стрималася:
– А я ж піду, – вигукнула вона.
– Іди звідси, не ганьби мене, – відповів Коля.
Вдома Катя зібрала всі свої речі, залишила ключі на столі й переїхала до гуртожитку. Виявилося, що без виплат за кредит чоловіка грошей вистачає не тільки на нове пальто, але й на чобітки.
Життя змінилося, і Катя почала його заново. А ось Коля швидко зрозумів, що комуналка й кредит – це недешеве задоволення. Тепер французькі ресторани йому залишаються тільки в мріях.