Мій чоловік Сашко сам вирішив піти на війну ще у 2015 році. Він був доволі патріотичною людиною і мав досвід військової служби. На той момент йому було 34 роки, а в нас підростав 10-річний син.
Зараз наш Павлик вже дорослий, а Сашко кілька місяців тому загинув на фронті. Я завжди підтримувала його вибір і ніколи не мала підстав сумніватися в ньому. Але коли я почала цікавитися питанням компенсацій, дізналася страшну правду. Виявилося, що мій чоловік давно розлучився зі мною, а я навіть не здогадувалася. У нього була нова дружина й донька, і саме вони мали отримати всі виплати.
Мені ж із сином залишилася лише квартира. А потім я з’ясувала, що ще під час нашого шлюбу Сашко зраджував мені зі своєю новою обраницею. Саме тоді він придбав дорогий позашляховик, який згодом залишив їй.
Я не змогла змиритися з такою несправедливістю й вирішила повернути машину. Коли я приїхала до їхнього дому, двері мені відчинила молода жінка, на вигляд років тридцяти. Позаду неї стояла маленька дівчинка.
– Я приїхала забрати машину, – сказала я.
– Яку машину?
– Мій джип!
– Але ж Саша подарував його мені.
– Ми тоді ще були в шлюбі, коли він його купив. Ви можете викупити автівку за 10 тисяч доларів – це ще й зі знижкою. Ви ж виплату вже отримали.
– Ні, ще ні, – зітхнула вона.
І раптом почала плакати, розповідати, як їй важко, як вона сумує за чоловіком, і благала залишити їй машину, бо в неї маленька дитина. Але я не відчула до неї жалю.
Я забрала позашляховик і одразу ж продала його за 15 тисяч доларів. На ці гроші я купила квартиру для сина, щоб він мав щось на згадку про батька, яким би той не був.
Згодом жінка почала дзвонити мені, просила дозволити їй і її доньці спілкуватися з моїм сином. Казала, що хоче, аби її дочка знала свого брата. Але я відмовила. Після того, як вони вчинили зі мною і моїм сином, я не можу вважати їх порядними людьми.
А як би ви вчинили на моєму місці?