– Не можна йому зараз одружуватися! Я категорично проти, ще рано створювати сім’ю. Одружиться – і все закине! – обурено вигукнула Іра.
– Йому вже двадцять дев’ять років, – спокійно заперечила сестра. – У нього є робота, є квартира. Чому ти вважаєш, що це рано?
Іра вже більше години скаржилася сестрі після того, як її син Коля повідомив про своє рішення одружитися.
– Іро, зупинись! Якщо ти так продовжиш, то втратиш сина. Ти ж знаєш, який у нього непростий характер, – застерегла сестра.
Іра згадала, як вона сама готувала суп, коли до неї сваталися. Майбутні свати тоді нічого не сказали про його смак, бо розуміли, що не можна робити висновки, не дізнавшись людину ближче. Але зараз вона сама судила невістку, навіть не зустрівшись із нею!
Іра народила Колю в пізньому віці, коли їй було тридцять дев’ять років. Вона залишила роботу, щоб цілковито присвятити себе його вихованню. Вона так опікувалася сином, що до п’ятнадцяти років водила його до школи за руку, поки Коля не поговорив із батьком, і той дозволив йому пересуватися самостійно.
Після школи Коля вступив до університету. На третьому курсі він заснував власну компанію, яка займалася розробкою програмного забезпечення. Серйозних стосунків у нього не було до тієї миті, поки він не зустрів Олену.
Познайомилися вони випадково – у ветеринарній клініці. Коля привіз туди свого кота Кінга, який захворів. Олена, ветеринар за фахом, допомогла тварині. Згодом виявилося, що вона теж була єдиною дитиною в родині, народженою пізно. Її мама, як і Іра, дуже переживала за доньку, адже Олена з’явилася на світ недоношеною та слабкою.
Проте мама Олени знала, що її донька серйозна та відповідальна, і була впевнена, що та не закохалася б у першого зустрічного.
На весіллі обидві матері спершу трималися насторожено, спілкувалися ввічливо, уникаючи гострих тем. А от батьки одразу знайшли спільну мову – вони вже планували риболовлю й майбутній відпочинок.
Іра, бачачи, як щасливий її син із Оленою, зрештою зняла свою маску гордовитої свекрухи. Вона навіть запропонувала мамі Олени прогулятися й подихати свіжим повітрям.
Іра зрозуміла: заради щастя свого сина вона готова переступити через свої упередження. До того ж Олена виявилася чудовою дівчиною – якщо її син обрав саме її, то вона того варта.
– Може, сьогодні їм усе розповімо? – запитав Коля, дивлячись на Олену.
– Ні, давай трохи зачекаємо, – усміхнулася вона. – Запросимо їх у гості, усе підготуємо й тоді повідомимо. Впевнена, що вони дуже зрадіють новині про онука.
Коля й Олена знали: попереду на них чекає ще багато радості, якою вони обов’язково поділяться зі своїми близькими.