Довго думала, чи варто це писати. Вирішила – таки варто.
Сьогодні в одній із посилок для штурмовиків, які після ротації повертаються на нуль, я відправила «санітарні мішки»…
Вони самі попросили це передати. Командир сказав: «Потрібно мати їх під рукою, бо досвід вчить».
Уявляєте?
Вони їдуть на нуль із мішками, які можуть знадобитися… для них самих. Наперед. Ця думка мене просто накрила.
А ви, ті, для кого війна десь далеко, хто живе спокійно, бо ППО збиває ракети і здається, що нічого не загрожує?
Купіть собі санітарний мішок. Наперед. Покладіть його десь поруч.
Можливо, тоді ви зрозумієте, що поки не на фронті, ви – тил. І ваш обов’язок зробити все для тих, хто там, щоби самим не опинитися в цьому мішку.
Здається, я написала це злісно? Пробачте.
Думай.Те.